До ювілею “Лікарського збірника”

76

7 лютого минає 120 років з часу заснування першого українського науково-медичного періодичного видання в нашій історії – «Лікарського збірника» .

7 лютого 1898 року у Львові на засіданні Математично-природописно-лікарської секції НТШ за ініціативою доктора Євгена Озаркевича було прийнято рішення не лише створити окрему від природничо-математичної Лікарську комісію, але й видавати друкований орган новоствореної комісії – «Лікарський збірник». Присутні на засіданні більшістю голосів прийняли пропозицію. Євгена Озаркевича як ініціатора обрано його редактором, головою Лікарської комісії – Фелікса Щасного-Сельського. Д-р Є. Озаркевич став його заступником, але й видання збірника лежало переважно на ньому. За задумом «Лікарський збірник» мав бути квартальником, в якому були б вміщені відомості з усіх галузей медицини, оригінальні праці та реферати своїх і зарубіжних авторів. У першому номері у «Передньому слові» він писав: «Ся книжка – то перше збірне дїло зложене з праць чисто лікарських, писаних русько-українською мовою». Фактично це була перша спроба створити медичну наукову літературу українською мовою, про що він зазначив у тому ж «Передньому слові»: «Беручись до сеї роботи поставили ми собі таку мету : 1) положити бодай початки лїкарської літератури в нашій рідній мові, 2) витворити фахову лїкарську термінольоґію».

Насамперед Євген Озаркевич намагався залучити до співпраці в комісії та виданні збірника якнайбільше українських лікарів, для чого розіслав 110 запрошень до лікарів в Австро-Угорщині та 20 запрошень – на Велику Україну. Свої матеріали до збірника подавали професор І. Горбачевський, Є. Кобринський (Прага), О. Дакура, В. Янович, М. Олійник (Відень), М. Кос (Ярослав), Є. Озаркевич, Ф. Щасний-Сельський, А. Соловей, В. Морачевський, С. Окуневська (Львів) та інші. Наукові статті підготовлено на рівні вимог тогочасних європейських журналів, автори широко цитують фахову літературу, обговорюють та зіставляють результати з працями німецьких та інших авторів. До речі, зміст кожного збірника подавався двома мовами – власне українською та німецькою.

«Тим чином книжка наша складає ся з 3 частин: 1) віддїл ориґінальних праць, 2) справозданя, 3) частина термінольоґічна», – так описав структуру збірника його редактор. Є. Озаркевич вважав доцільним друкувати праці одночасно українською та іноземною мовою для швидшого входження в європейську медичну науку, тому всі отримані статі або перекладав сам, або просив авторів про переклад на українську мову. Про таку редакційну політику свідчить його лист до військового лікаря-окуліста д-ра Михайла Коса:

З книги "Д-р Євген Озаркевич. Праці / упоряд. Я. Г аніткевич, П. Пундій. - Львів : Каменяр, 1999"
З книги “Д-р Євген Озаркевич. Праці / упоряд. Я. Г аніткевич, П. Пундій. – Львів : Каменяр, 1999”

У частині «Справозданя» подавалися огляди та реферати статей із нових європейських медичних журналів, авторами яких були знані науковці-медики. Серед них були публікації видатного німецького акушер-гінеколога Ернста Бумма (Ernst Bumm), румунського лікаря, біолога, одного з перших мікробіологів, який здійснив значний внесок у вивчення сказу, лепри, дифтерії, туберкульозу Віктора Бабеша (Victor Babeș), польського лікаря, хірурга, професора, доктора медицини Людвіка Антона Ридиґера (Ludwik Anton Rydygier), німецького фізіолога, відомого експериментами на ізольованому серці Оскара Лангендорфа (Oskar Langendorff) та чимало інших. У шести випусках збірника опубліковано близько 300 сторінок рефератів нових статей із періодичних видань німецькою, французькою і польською мовами. Є. Озаркевичу належить близько сотні рефератів, деякі з них достатньо великі – 5-7 сторінок. Написані реферати він підписував «Е.О.». Фактично це вперше в українському фаховому виданні подавались реферати, які б так оперативно і детально знайомили читачів з досягненнями європейської медицини.

Розділ «Термінологія» опрацьовував сам Є. Озаркевич. У ньому він опублікував понад 20 сторінок німецько-українського та латинсько-українського словника медичних термінів, що вживалися в даному випуску збірника. Цим започаткував розробку української наукової медичної термінології та складання науково-медичних словників, що значно полегшило б наукове спілкування між вітчизняними й іноземними вченими. Цікаво зазначити, що правила, які розробив і запровадив Є. Озаркевич, залишилися значною мірою актуальними й досі, хоч пропоновані нові суто українські терміни переважно не знайшли застосування.

Лікарський збірник виходив до 1902 р. Протягом 1898-1901 років вдалося видати лише 6 випусків, обсягом 90–100 сторінок кожен. Серед нечисельного кола українських лікарів, розкиданих по всій Австро-Угорщині, не всі готові були безоплатно працювати на науковій і просвітницькій українській ниві. У цей час українців-лікарів в Австро-Угорщині було не більш 100, у Галичині – 40. Постійними дописувачами збірника були 4-5 українських лікарів-науковців, які працювали в університетських клініках і наукових центрах. Цього було занадто мало для підтримання повноцінного наукового видання. Українські вчені з терен Східної України не змогли долучитись до цієї праці через утиски і переслідування царським урядом. Тому з кожним роком кількість статей зменшувалась, допоки не досягнула критичної кількості. Та й читачів, які б мали належний рівень професійної підготовки для сприйняття такого наукового видання, а тим паче – передплачувати його, було небагато. З огляду на ці причини довелось відкласти видання самостійного медичного видання до кращих часів. З 1903 року окремі статті медичної тематики, як і раніше, знову друкувались у «Збірнику математично-природописно-лікарської секції», співредактором якого став Є. Озаркевич.

У листі до д-ра Олександра Козакевича Євген Озаркевич писав:

З книги "Д-р Євген Озаркевич. Праці / упоряд. Я. Г аніткевич, П. Пундій. - Львів : Каменяр, 1999"
З книги “Д-р Євген Озаркевич. Праці / упоряд. Я. Г аніткевич, П. Пундій. – Львів : Каменяр, 1999”

Лікарський збірник розповсюджувався не лише в Галичині. Всупереч заборонам царського уряду його висилали та перевозили на Наддніпрянську Україну, розсилали в бібліотеки та українським лікарям Австро-Угорщини та інших держав. Він мав велике загальнонаціональне культурне значення, відіграв важливу роль у становленні української медицини, сприяв появі українських видань на Східній Україні. Незабаром отримав високу оцінку сусідніх народів. На III з’їзді чеських лікарів і природописців редактор «Часопису чеських лікарів» («Časopisu lékařů českých») д-р Я. Семерод (Dr. Jan Semerád) високо оцінив «Лікарський збірник», який редагував Євген Озаркевич, і подав його за взірець сербам, болгарам і словакам (газета “Діло”, 1901 р.).

Відновлений у 1991 р. «Лікарський збірник» має уточнення на титульній сторінці, що це «Нова серія». Про особливе шанобливе ставлення сучасної медичної спільноти до праці Євгена Озаркевича свідчить напис, який друкується вже протягом 27-ми років на кожному примірнику відновленого «Лікарського збірника», ‒ «Заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році».

P.S.
Висловлюємо щиру подяку працівникам Відділу україніки Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника, зокрема завідувачу канд. іст. наук Костянтину Михайловичу  Курилишину, за допомогу у підготовці даного матеріалу.

Використана література:

Гоцко-Ней Л.-І. Коротко про історію заснування Українського лікарського товариства у Львові та його діяльність у 1910-1939 рр. та у 1990-2010 рр.  // Українське лікарське товариство у Львові 1910-1939 – 1990-2010: до 100-річчя Українського лікарського товариства у Львові / Любов-Ірина Гоцко-Ней. ‒ Львів : Афіша, 2010. ‒ С. 5-27.

Карий В. Організатор українських лікарів : Євген Озаркевич започаткував створення української медичної термінології, преси і товариства / Володимир Карий // Галичина : газета. – 2010. – 9 жовтня. – URL : http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/organizator-ukrajinskikh-likariv/print.html (дата звернення: 5.02.2018).

Хирівська Г. До питання становлення та розвитку української фармацевтичної термінології / Галина Хирівська // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 25−27 верес. 2014 р. : зб. наук. пр. ‒ Львів, 2014. ‒ С. 56‒62. – URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2014/TK_Zbirnyk_2014_4_khyrivska.htm (дата звернення: 5.02.2018).

Чорновол І. Євген Озаркевич – фундатор української медицини / І. Чорновол // Львівська газета. – 2005. – 23-25 верес.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.