Народився Василь Кархут у селі Марківці Тисменицького району Івано-Франківської області в сім’ї священика УГКЦ. Медичну освіту отримав, навчаючись на медичному відділі Українського таємного університету у Львові, а після його закриття у 1925 році студіював медицину в «університеті Яна ІІ Казимира». У червні 1932 року закінчив навчання і залишився у Львові на дворічну лікарську практику. Професійно займаючись медициною, Василь Кархут був одним з провідних діячів «Пласту», редактором журналів «Молоде життя» і «Вогні», автором художніх творів, активним учасником ОУН.
Переїхавши у 1934 році в м. Кременець (тоді – Волинська обл.), молодий лікар відкрив лікарський кабінет і розпочав приватну практику. Та у 1935 році за повість «Вістря в темряві» (Львів, 1934) був ув’язнений в Березі Картузькій. Після звільнення повернувся до лікарської практики у Кременці. 1939 рік і друге ув’язнення у Березі Картузькій, звідки вдалося втекти. Переїхав до Польщі, працював референтом народного здоров’я Українського центрального комітету, лікарем у таборі для втікачів із СРСР у м. Перемишль, згодом – помічником повітового лікаря. У 1941 році повернувся до Кременця. Восени цього ж року гестапо за підозрою в приналежності до ОУН арештувало В. Кархута та ув’язнило в тюрмі на Лонцького. Після звільнення він поселився у відомого львівського лікаря Мар’яна Панчишина, очолив відділ внутрішніх хвороб в Народній лічниці імені Андрея Шептицького у Львові.
Улітку 1944 року, після вступу Червоної армії до Львова, щоб уникнути арешту, Кархут вів напівпідпільний спосіб життя. Вдень лікував у шпиталі підпільників, а під вечір ішов до села і приймав хворих селян. На початку серпня В. Кархут на пропозицію священика І. Котіва став особистим лікарем Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, якому потрібен був постійний медичний догляд. Після смерті Митрополита служив лікарем у загоні УПА в лісах під Словітою (під псевдонімом Ростислав). Восени 1946 року Кархут приїхав до міста Заліщики на Тернопіллі, де його заарештували більшовики. 5 серпня 1946 року військово-польовий суд у Києві засудив на 15 років каторжних робіт та 5 років обмеження у правах з конфіскацією майна. Перебував у таборах Сибіру та Казахстану. У 1991 році — через 11 років після смерті лікаря — цей вирок було визнано незаконним, а засудженого посмертно реабілітовано.
Після звільнення з ув’язнення у 1955 році В. Кархут працював лікарем в амбулаторії у селищі Нексикані. Після доносу його знову було засуджено на 8 років каторжних робіт. Але часто, працюючи лікарем або фельдшером і маючи трохи вільного часу, Кархут вивчав лікарські рослини і продовжував свою роботу над підготовкою серйозної книги з фітотерапії, яку йому вдалося видати лише після повернення до України. Водночас він пише і художні твори.
Здоров’я В. Кархута погіршувалося — він страждав від астми.
Навесні 1964 року звільнили з-під варти. Лише через рік він повернувся до родини в Коломию. Його, як і ряд інших колишніх політв’язнів, переслідують проблеми з пропискою та працевлаштуванням. Змінюючи місця роботи (лікар-фтизіатр в тубдиспансері, терапевт дільничної лікарні), він не полишав працю над книгою і в 1973 році в Києві у видавництві «Здоров’я» вийшла його праця «Ліки навколо нас». Залишившись в черговий раз без роботи В. Кархут повернувся до Коломиї, знову шукає роботу, хворіє. Водночас не припиняє творчої праці — виходять у світ друге і третє (виправлені й доповнені) видання книги «Ліки навколо нас».
1980 року автор практично закінчив свою фундаментальну працю «Аптека живої природи».
Ця праця була надрукована під назвою «Жива аптека» лише через 12 років після смерті автора. У передмові до цієї книги відомий сучасний український фітотерапевт Євген Товстуха пише:
«Жива аптека» – багаторічна і остання праця автора, добре знаного в Україні, як уважного, серйозного спеціаліста, чи не найвидатнішого фітотерапевта за останні десятиріччя. Це ж у часи адміністративних шибениць, коли у прокрустовому ложі моноідеології тримали будь-яку ідею або знищували її носіїв фізично, праці автора зберегли спадкоємність поколінь, нагадували, що є на світі тисячолітня наука українського народу, яку не годиться перекреслювати і яка послуговує вічним арсеналом цілющого зела профілактиці і лікуванню недуг”.
Д-р Кархут Василь Володимирович помер у Львові 9 жовтня 1980 року.
Список літератури
- Білинський Б. Українське лікарське товариство у Львові в міжвоєнний період / Борис Білинський, Аретій Кравець // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Т. ХXVI. Лікарський збірник. Медицина і біологія : Заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році : Нова серія / Наук. т-во ім. Шевченка, Лікар. комісія, Укр. лікар. т-во у Львові. – Львів, 2010. – Т. XVIII. – С. 15-50. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 23, 24, 29.
- Вардзарук Л. Д. КА́РХУТ Василь Володимирович / Л. Д. Вардзарук // Енциклопедія сучасної України. Том 12: Кал-Киї / гол. ред. кол. тому: Дзюба І. М. [та ін.]. – Київ, 2012. – С. 415. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10196
- Волинські дороги Василя Кархута / П. Є. Мазур, О. Л. Ільїн, Є. Л. Горошко [та ін.] // Матеріали XIV Конгресу Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, 04-06 жовтня 2012 року, м. Донецьк : [тези доп.] / гол. ред. Л. Пиріг. – Донецьк ; Київ ; Чікаго, 2012. – С. 419-421.
- Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах / Ярослав Ганіткевич. – Львів, 2004. – 364 с. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 78, 277.
- Ґолґота Василя Кархута: Статті, публікації, бібліографія / ред.-упоряд. Микола Васильчук; Коломийський інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. – Коломия: Вік, 2005. – 76 с.
- Дедишина Л. “Жива аптека” Василя Кархута / Лариса Дедишина // Фармацевт Практик. – 2013. – №5. – C. 54-55. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/farmpr_2013_5_29.pdf
- Д-р Василь Кархут – “Адьо” – лікар, пластун, громадянин і письменник : [розділ XI] із спогадів В. Барагури “Як я став журналістом (Спогади зі студентських років 1928-1934)” // Український медичний архів : збірник. – 1988. – Ч. 12: Світлої пам’яті д-ра Бориса Филипчака (1907-1988) лікаря-хірурга і заслуженого мецената української культури. – С. 215-216.
- З печаттю духа : [про Василя Кархута] // Вардзарук Л. Дорога до безсмертя : збірка нарисів / Лук’ян Вардзарук. – Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2003. – 204 с. : іл. – Режим доступу: http://www.plast.org.ua/history/notable-in-articles/vardzarukkarkhut/
- Колодюк І. Народна медицина у традиційній культурі українців Центрального Полісся (остання чверть ХХ – початок ХХІ ст): монографія / Ірина Колодюк. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 147 с. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 15, 16.
- Кость С. Історія української журналістики (західноукраїнська преса першої половини XX ст.: структура, проблематика). Кн. 1: навч. посібник / Степан Кость. – Львів, 2008.– 268 с. – Режим доступу: http://refdb.ru/look/2445101-p17.html
- Кравець А. Василь Кархут – патріот України, лікар, письменник / Аретій Кравець // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Лікарський збірник. Медицина і біологія. Т. XXIV. – Львів, 2009. – С. 190-195. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/75487/29-Kravets.pdf?sequence=1
- Кузьмович О. Лікар-пластун-письменник / О. Кузьмович // Юнак: журнал пластового юнацтва. – 1983. – Липень-серпень (чис. 7–8). – С. 2: фото. – Режим доступу до номера журналу: http://vydavnytstvo.plastscouting.org/yunak/arkhiv/1983_7-8.pdf
- Лікарі в українській літературі, публіцистиці і журналістиці // Матеріяли до історії української медицини : збірник. Т. ІІ / ред.-упоряд. М. Семчишин ; ред. кол.: П. Джуль, В. Марчук, П. Пундій [та ін.]. – Чікаго : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1988. – С. 151-174. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 157.
- Максимонько Л. Люди і події в Українськім лікарськім товаристві у Львові / Леонтій Максимонько // Матеріяли до історії української медицини : збірник. Т. ІІ / ред.-упоряд. М. Семчишин ; ред. кол.: П. Джуль, В. Марчук, П. Пундій [та ін.]. – Чікаго : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1988. – С. 23-40. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 38, 39.
- Мафтин Н. У діалозі з Богом, Природою і Нацією (ідейно-образна палітра малої прози Василя Кархута і Жигмонта Процишина) / Наталія Мафтин // Українознавчі студії : наук.-теорет. журн. Ін-ту українознавства. – 2007-2008. – №8-9. – С. 155-163. – Режим доступу до номера журналу: http://lib.pu.if.ua/files/Visniki/ukr-stud-8-9.pdf
- Мороз В. Кархут Василь / Володимир Мороз // Енциклопедія Львова. Том 3: К / за ред. А. Козицького. – Львів: Літопис, 2010. – С. 136-137.
- Олексій Б. Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник / Богдан Олексій // 100 кроків.info : історичний пластовий блог. – Текст. і граф. дані. – Режим доступу: http://100krokiv.info/2011/10/vasyl-karhut-likar-plastun-pysmennyk/#comments
- Пундій П. В першу річницю смерти В. Кархута, українського лікаря, патріота, пластуна та письменника / Павло Пундій // Лікарський збірник / П. Пундій. – [Львів] : [НТШ], 2002. – Ч. 2 : Біографії. Некрологи. – С. 435-436.
- Пундій П. Вічна і славна пам’ять Василя Кархута – українського лікаря-патріота, письменника і пластуна та московського каторжника / Павло Пундій // Український інформаційний бюлетень здоров’я: збірник / [відп. ред. З. Служинська]. – Львів : БФ “Салюс”, 2005. – Вип. 4: жовтень-грудень. – С. 61-62 : портр.
- Пундій П. Опіка митрополита Андрея Шептицького над народним здоров’ям / Павло Пундій // Український медичний архів. – 1988. – Ч. 12: Світлої пам’яті д-ра Бориса Филипчака (1907-1988) лікаря-хірурга і заслуженого мецената української культури. – С. 154-158. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 158.
- Пундій П. Українські лікарі. Кн. 1: Естафета поколінь національного відродження / Павло Пундій ; гол. ред. Я. Ганіткевич. – Львів ; Чикаго, 1994. – 327 с. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 92-93.
- Пундій П. Історичний нарис лікарської комісії НТШ / Павло Пундій // Лікарський вісник. – 2005. – Ч. 1 (153). – С. 47-49. – Зі змісту: [Василь Кархут]. – С. 47. – Режим доступу до номера журналу: https://www.umana.org/files/library/26/2005%20Journal%20Summer.pdf
- Сліпий Й. Спомини / Йосиф Сліпий ; за ред. Івана Дацька, Марії Горячої ; Український католицький університет, Інститут святого Климента Папи, Інститут екуменічних студій. – Львів : Вид-во УКУ, 2014. – С. 150, 151, 218, 219, 327.