Всесвітня організація охорони здоров’я запровадила паліативну допомогу у 1982 році. Спочатку її визначили як догляд за людиною в останні дні життя, згодом розширили поняття паліативної допомоги і сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення «Паліативна допомога є підходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей, у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта, через попередження та послаблення його страждань шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем». Паліативна медицина – складова процесу надання комплексної медичної допомоги населенню та не може обмежуватися через соціальні або фінансові негаразди, надається відповідно до потреб пацієнта і згідно зі стандартами доказової медицини, покликана полегшити страждання хворого і симптоми хвороби незалежно від стадії захворювання.
Хоспісна допомога – складова паліативної допомоги, яку надають паліативним хворим та членам їхніх родин фахівці, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної допомоги. Хоспісна медицина має на меті забезпечити максимально можливу якість життя паліативним хворим. Хоспіс – медичний заклад, у якому перебувають пацієнти на термінальних стадіях перебігу тяжких хвороб, головна мета – покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини.
Декларація Всесвітньої організації охорони здоров’я (1990) та Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу в структуру національних систем охорони здоров’я.
Пропонуємо для ширшого ознайомлення з проблемами розвитку хоспісної та паліативної допомоги в Україні та світі переглянути тематичну віртуальну виставку.
Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Лаврик[:]