Щороку у четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента Л. Кучми № 1310/98 та Президента В. Ющенка № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв голодоморів. Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр. Гасло цьогорічних пам’ятних заходів: «Голодомор не зламав».
Голодомор 1932/33 років був свідомо організованою акцією радянських властей, та здійснювався у процесі колективізації сільських регіонів України і Кубані. Сотні тисяч українців та українок гинули від голоду через те, що доступ до продовольства був штучно перекритий, хоч харчів було достатньо. Поряд із Голодомором ідеологічна машина реалізовувала й інші заходи, такі як депортації, для того, аби знищити душу української нації.
Трагічні звістки про Україну поступово почали надходити в Європу та інші українські землі, які на той час були у складі інших держав. У відповідь радянське керівництво всілякими методами намагалось «замилювати очі», організовувавши показові поїздки іноземних делегацій, які поверталися із чудовими враженнями про продовольчий достаток в радянській Україні, – тому світова спільнота не змогла осягнути жахіття Голодомору, які відкриває тільки зараз.
«Страшні, жахливі вістки надходять з України. В отій Україні, про яку говорили, що вона медом і молоком пливе, що була колись житницею цілої Европи, страшний, неймовірний голод»
Сьогодні світові відкрилась можливість вивчити достовірні архівні матеріали, які опублікувала Служба безпеки України спільно з Центром досліджень визвольного руху, серед яких низка документів із архівних кримінальних справ, унікальні фото про селянські повстання, які передували Голодомору, а також щоденники очевидців геноциду. Відтепер їх можна переглянути та завантажити в Електронному архіві визвольного руху.
Викладені у відкритий доступ десятки унікальних світлин повстанців дозволяють засвідчити протестні вияви українського селянства напередодні Голодомору. Адже, як відомо, геноциду на Україні передувало близько 5 тисяч повстань. http://avr.org.ua/
Архів СБУ публікує унікальні фотодокази, як восени 1932 року вилучали зерно та харч у селі Ново-Красне Арбузинського району Одеської області, а також світлини засідання комітетів з вилучення продовольства у цьому ж селі.
У розпал Голодомору українським селянам було заборонено виїздити за межі України. Виїзди запобігали розміщенням на кордонах УСРР та на залізничних станціях військових частин і підрозділів ДПУ (Державне політичне управління). Відповідно до Довідки про масові втечі із сіл України від 2 лютого 1933 р.: «Упродовж грудня та січня, у процесі проведення хлібозаготівельної кампанії відзначались масові виїзди селян, в основному «злісних порушників здачі хліба». З метою запобігання виїздів з сіл ДПУ прийняла низку рішучих заходів, які полягають: у категоричній забороні сільрадам видавати будь-які довідки на виїзд; мобілізації агентури сільського активу на виявлення організаторів виїздів; створення на лінії транспортних органів ДПУ і по районах оперативних заслонів; арештів організаторів і винуватців втечі; постановка питання перед районними органами про проведення масово-роз’яснювальної роботи.
…Усього виїхало 94 433 осіб, у тому числі: колгоспників – 31 454; одноосібників – 44 454; твердоздатчиків і куркулів – 8 039; колгоспного активу – 1 017».
У зв’язку з примусовим вилученням продовольства, блокадою сіл та цілих районів, забороною виїзду за межі охопленої голодом України під страхом розстрілу, згортанням сільської торгівлі, репресіями тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року законодавчо закріплено визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу.
Винними в організації Голодомору Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. визнано Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича. Постанова Апеляційного суду є історичним документом, який підтвердив цілковиту обґрунтованість юридичної кваліфікації Голодомору 1932-1933 років в Україні як злочину геноциду. З ухваленням цього документу відбулася юридична фіксація злодіяння проти українського народу на державному рівні, що в подальшому дає підстави міжнародного визнання Голодомору як геноциду.
Джерела:
- http://memorial.4uth.gov.ua/famine-of-1932-33/investigation-Security-Service-of-Ukraine-on-the-genocide-in-Ukraine-in-1932-1933
- http://memorial.4uth.gov.ua/famine-of-1932-33/interaktiv
- http://www.pravda.com.ua/news/2010/01/13/4613506/
- http://tyzhden.ua/History/94479
- http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=628&pc=1000&sort=1&fd=date&pv=1
- http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/search/results
- http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/den-pamyati-zhertv-golodomoru-1932-1933-metodichni-rekomendatsii-dlya-navchalnikh-z
