Історію творять люди (До 230-річчя Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького)

Історію творять люди
(До 230-річчя Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького)

Історія кожного закладу складається з історій окремих людей – його працівників. Якщо скласти долі, як частинки мозаїки, то отримаємо багатогранну, різнопланову, вражаючу картину життя цілого вишу.

Людина, про яку йтиме розмова, не мала вчених ступенів і не надрукувала солідних наукових праць. Але вписала своє ім’я в історію нашого учбового закладу героїчним вчинком. Це – Струк Євстахій Данилович.

Народився Євстахій (Остап) 22 вересня 1909 року в багатодітній родині Данила та Февронії Струків у Синевідську. Батьки виховували своїх дітей за давньою українською традицією у вірі в Бога, любові до рідної землі та пошані до старших. Євстахій закінчив чотирикласну синевідську школу та курси при «Рідній школі» по підготовці до вступу в гімназію. Згодом навчався у Рогатинській гімназії, а далі – у Львівському  політехнічному інституті [21]. Після Львова мав змогу студіювати в Італії.

Ще будучи гімназистом, Євстахій став одним з 60-ти студентів, які організували у Синевидську «Пласт». Брав активну участь в громадських організаціях «Сокіл», «Січ». Був членом ОУН. По закінченні навчання працював у фірмі «Гарма», яка виготовляла галантерейні вироби. Пізніше керував відділом ярини та овочів у Центросоюзі – «провадив закуп та збут» продукції [11]. У 1939 році за діяльність в ОУН був заарештований та ув’язнений в Березі Картузькій. Польським судом був засуджений до страти, але за допомогою членів ОУН зумів втекти.
22 червня 1939 року Євстахій одружився з Дарією Букачевською. Молоде подружжя проживало у будинку за адресою вулиця Кульпарківська, 71[5].

5 квітня 1940 року у Євстахія і Дарії народився син Данило. В цей час Струк працював адміністративним директором медичного інституту і продовжував свою діяльність як зв’язковий ОУН.
Червень 1941 року. Львівський медичний інститут вже функціонує як повноцінний самостійний заклад. На кафедрах і в клініках вузу працюють Маріян Панчишин, Максим Музика, Леонтій Максимонько, Роман Осінчук та інші знані та ще невідомі медики. Налагоджено навчальний процес, працює бібліотека. Та тільки тривожно і непевно. Львів ось-ось мають зайняти німецькі війська. Але поки що, місто є радянським і на його території порядкує НКВС. З лекцій зникають студенти і не повертаються. Викладачів викликають на розмови у відповідні органи, схиляють до написання так званих “зізнань”. По коридорах інституту і його клінік ходять люди в штатському, спостерігають, оглядають, перевіряють. Струк знав, що за ним, як і за іншими працівниками медичного інституту, який вважався  «найгіршою шайкою націоналістичних бандитів», пильнують енкаведисти, знав, що на нього написані доноси. Через своїх товаришів, дізнався, що рідний брат Микола Струк знаходиться в тюрмі на Лонцького. Підозрівав, що може бути виселений разом з родиною, і, здавалось, що сім’я була готова до цього – жила на спакованих валізах.
22 червня 1941 року Євстахій поїхав на роботу в медінститут. Пам’ятаючи, що в цей день два роки тому вони повінчались з Дарією, прислав їй букет півоній зі своїм  водієм і записку – “ситуація виглядає так, що я затримаюсь в шпиталі” [5].

Роман Осінчук писав у своїх спогадах, що вони розмовляли з Струком про небезпеку арешту, знали про загрозу, що нависла над ними [18].  Та мали надію, що коли Львів займуть німецькі війська, жити буде легше і безпечніше. Надіялись, що нові завойовники дозволять будувати Україну як самостійну державу.

Червоноармійці поступово покидають Львів. Та енкаведисти все ще вишукують “націоналістів-бандитів”, арештовують всіх “підозрілих”.

В цей час в гуртожитку медінституту на вулиці Чарнецького, 30 (тепер – вул. Винниченка) ув’язнено 50 студентів-медиків. Де саме їх утримували – сказати складно: одні свідки твердять, що їх закрили в підвалі будинку, інші – що в актовій залі. Студентів звинуватили в тому, що ніби-то вони стріляли по червоноармійцях з вікон гуртожитку. Їх мали розстріляти. Дізнавшись про це, Струк віддав наказ терміново звільнити приміщення гуртожитку – ніби-то там будуть приймати ранених солдатів з фронту. Студентів відкрили. І, як згадує один з вцілілих, їх випустили через чорний хід. Вони майнули через внутрішнє подвір’я на сусідню вулицю (на вул. Кривоноса) і порозбігались, не вірячи в своє звільнення. А тим часом з вулиці Чарнецького у двір гуртожитку заїхали машини з чекістами [2].

Звичайно, енкаведисти швидко знайшли автора вигаданого наказу і арештували.

Коли Дарія не дочекалась чоловіка, то попросила племінника – Степана Масного – піти в інститут і дізнатись, що трапилось. Та Степан також не повернувся додому.

Коли загроза захоплення Львова німецькими військами стала дуже близькою, радянська влада покинула місто. І люди кинули до в’язниць, порозбивали вхідні ворота. І їм відкрилося жахіття…
Вже в суботу 29 і в неділю 30 червня, тобто ще перед приходом німецької армії, люди оглядали закатованих і шукали родичів та знайомих. Дарія з дружиною чоловікового брата також пішли шукати членів своєї сім’ї.

Згадує Розалія Струк, дружина брата Євстахія : «Трупи витягами з ями і клали рядами. Стояв жахливий сморід і божевільний крик. Ми з Дарією знайшли тут ще й Степана Масного – сина сестри».

Жінки впізнали Струка по вродженому сивому пасмі волосся на лівій скроні, а його племінника Степана – по залишках одягу.

Серед тисяч скалічених, розстріляних енкаведистами людей, родини відшукали своїх родичів і про їх смерть появились клепсидри на мурах Львова. Така ж клепсидра була і на Євстахія Струка.

Син Євстахія Данило Гусар-Струк розповідав, що довго шукав свідків батькового арешту.  І по довгих роках пошуків знайшов чоловіка, який повідомив, що бачив як Струка зв’язали і тягнули за ноги по сходах з другого поверху адміністративного корпусу медінституту. Виволікши на вулицю, вкинули в машину і повезли у невідомому напрямку.

Кожен, хто залишив спогади чи свідчення, розповідають події по-різному. Але головне у всіх є незмінним: Струк ціною власного життя врятував 50 студентів. І вже не так важливо чи арештували його в одній з клінік інституту (за спогадами Романа Осінчука), чи в адміністративному корпусі, чи він власноручно випустив закритих в підвалі гуртожитку студентів чи тільки віддав наказ це зробити. Він це зробив. І НКВС розправилося з ним в лютий спосіб.

Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВС Львівської області Лермана відомо, що 26 червня затвердили розстрільні списки – це 2068 осіб, що підлягали знищенню. Їх розстріляли протягом 24-28 червня. Близько півтисячі осіб було заарештовано протягом 22-28 червня, коли тривали розстріли. У доповідній Лермана йшлося про те, що тюремні документи на нових в’язнів належним чином не оформляли. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали в’язнів причетними до ОУН, шпигунами, диверсантами, тобто особами, що підлягають розстрілу (див. http://photo-lviv.in.ua/tyurma-na-lontskoho-cherven-1941-roku/ ). Можливо тому не вдалось знайти прізвище Струка в розстрільних списках, що зберігаються в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, нема і записів допитів Струка.

Відспівали Струка в церкві Св. Петра і Павла. Прийшли попрощатися зі своїм рятівником і студенти- медики, довго стояли біля могили і співали. Похоронили на Личаківському кладовищі в окремій могилі (поле 82, тепер – поле 84)

Дарія залишилась вдовою з малим сином Данилом на руках. До 1945 р. вона проживала у Львові. Її підтримували родичі, в тому числі і покійного чоловіка. Але з наближенням ліній фронту до Львова Дарія вирішила покинути Україну і поповнила один із таборів для переміщених осіб у Німеччині. А потім переїхала в Америку.

Великих зусиль коштувало родині, що залишилась у Львові,  зберегти могилу Євстахія на Личакові. Її хотіли розкопати. «Врагам народа тут не место!» – кричав розлючений адміністратор в лице племінниці Струка пані Ярославі. “Та все ж з Божою поміччю могилку зберегли”, – каже жінка.

Син Євстахія з дитинства знав про трагічну історію своєї сім’ї. Данило обіцяв, коли виросте обов’язково помститься за татову смерть. Василь Гусар, який став для Данила другим батьком, переконував хлопця, що помститись можна нікого не вбиваючи, а продовживши справу рідного батька – захищати рідну землю, звеличувати її і бути гідним її нащадком.

І Данило звершив свою помсту – він став професором університету в Торонто і видав багатотомне видання енциклопедії про Україну англійською мовою. Є в цій енциклопедії і стаття про Євстахія Струка [1].

А 22 вересня 2004 року в коридорах адміністративного корпусу Львівського національного медичного університету знову лунало ім’я Євстахія Струка. В цей день було відкрито і посвячено меморіальну таблицю на честь подвигу адміністративного директора медінституту.

У 2004 році 22 вересня в адміністративному корпусі Львівського національного медичного університету було відкрито і посвячено меморіальну таблицю на честь подвигу Євстахія Струка.

Хоча описувані події відбувались якихось 75 років тому, але скласти їх в єдину, хронологічно вибудовану картину складно. Свідки по-різному пам’ятають дати, по-різному інтерпретують події. Та ми спробували скласти мозаїку життя Євстахія Струка – мозаїку подвигу.

Перелік використаних джерел:

1. Struk, Evstakhii (Stanko) // Encyclopedia of  Ukraine. Vol. V : St-Z / ed. by Danylo Husak Struk. – Toronto; Buffalo; London: University of Toronto press, 1993. – P. 69.
2. Аскольд. Свічка… Щоб жили інші : [спогади студента про події червня 1941 року] // Ратуша : львів. газета. – 1992. – 29 вересня. – С. 5.
3. Ганіткевич Я. В. Професори-лікарі Львівського медичного факультету університету / Медичного інституту – місцеві українці / Я. В. Ганіткевич // Acta Medica Leopoliensia. – 2014. – № 2. – С. 88–96. – Зі змісту: [Струк Є.]. – С.  91.
4. Глинчак В. Євстахій Струк – подвиг заради життя… [Звукозапис]: радіопередача / автор передачі заслужений журналіст України Василь Глинчак // Радіо «Воскресіння» : сайт радіо. – 18,97 МВ. – Режим доступу : http://www.rr.lviv.ua/podcasts/evstahij-struk-podvyh-za-rady-zhyttya%E2%80%A6/
5. Глинчак В. Помста Данила Струка : [Відеозапис]: документальний фільм / авт. та режисер Василь Глинчак; відеомонтаж В. Кір’янова, М. Єроги. – 30 хв. – Львів: Львівське телебачення, 2005.

6. До 70-х роковин жахливого знищення політичних в’язнів по тюрмах України [Електронний ресурс] / матеріал підготувала: ст. пл. Оля Свідзинська // 100 кроків : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://100krokiv.info/2011/06/do-70-h-rokovyn-zhahlyvoho-znyschennya-politychnyh-vyazniv-po-tyurmah-ukrajiny/ (дата звернення: 16.09.14). – Назва з екрану.
7. Євста́хій Стру́к (Остап) Данилович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Текст. і граф. дані. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA_%D0%84%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B9_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (дата звернення: 16.09.14). – Назва з екрану.
8. Корчинський, Андрій. Патріотами народжуються / А. Корчинський // Бойківська думка. – 2002. – 17 серпня. – С. 3.
9. Кравець, Аретій. Пам’ять про героїв живе в серцях нащадків / А. Кравець // Народне здоров’я. – 2002. – Жовтень (№10). – С. 7.
10. Літопис нескореної України: документи, матеріали, спогади. Кн. 1 / ред. кол. : Ю. Сливка, Я. Дашкевич, П. Максимук [та ін.]. – Львів : Просвіта, 1993. – 796 с. – Зі змісту : [Євстахій Струк]. – С. 36, 195.
11. Мартюк, Іван. Центросоюз. Союз Кооперативних Союзів у Львові в роках 1924-1944. Спогади співучасника праці й змагань українського кооперативного руху. – [Джерсі Сіті] : Вид-во М.П.Коць, 1973. – 127 с. – Зі змісту : [Євстахій Струк]. – С. 75, 102-103. – Режим доступу : http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/4527/file.pdf
12. Масний, Зеновій. Нові сторінки літопису наших звитяг. Адміністративний директор Львівського медичного інституту Євстахій Струк врятував життя п’ятдесятьом студентам / З. Масний // Народне здоров’я. – 2002. –Липень (№7). – С. 8.
13. Масний, Зеновій. Увіковічнення подвигу : [про відкриття меморіальної таблиці, присвяченої Євстахію Струку] / З. Масний // Український інформаційний бюлетень здоров’я : збірник / [відп. ред. З. Служинська]. – Львів : БФ “Салюс”, 2005. – Вип. 4 : жовтень-грудень. – С. 60-61.
14. Масний, Зеновій. Ціна подвигу – п’ятдесят врятованих життів / З. Масний // Alma Mater. – 2004. – Листопад (№11). – С. 6.
15. Матисякевич, Зиновій. Синевідсько Вижне. Історія селища від найдавніших часів і до наших днів / З. Матисякевич. – Львів: Літопис, 1998. – 240 с. – Зі змісту: [Євстахій Струк]. – С. 100-102, 150, 230.
16. Матійчин, Ярослава. Верхнє Синьовидне у боротьбі за волю України / Я. Матійчин // Нескорені: часопис Львів. обл. спілки політ. в’язнів України. – 2012. – Червень, №6. – С. 2-3.
17. Матійчин, Ярослава. Моя коса залишилась в руках у енкаведистів / Я. Матійчин [Електронний ресурс] // Vox Populi : всеукр. часопис для розумних та небайдужих : [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/zlocini-nkvd/moakosazalisilasvrukahuenkavedistivavtormatijcinaroslava (дата звернення: 16.09.14). – Назва з екрану.
18. Осінчук, Роман. Вибух Другої світової війни та перша большевицька окупація Західної України (1939-1941 рр.). Організація охорони здоров’я у Львівській області  [Текст]  / Р. Осінчук // Лікарський збірник: Заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році : Нова серія / Наук. т-во ім. Шевченка у Львові, Лікар. комісія. – Львів ; Нью-Йорк : [б. в.], 1996. – Т. IV: На пошану Романа Осінчука. – С. 44-74. – Зі змісту : [Євстахій Струк]. – C. 57, 72.
19. Осінчук, Роман. Організація охорони здоров’я у Львівській области (1939-1941 рр.) / Р. Осінчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Т. ХХVІ. Лікарський збірник. Медицина і біологія [Текст] : заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році : Нова серія. Т. XVIII / ред. кол. : Б. Т. Білинський [та ін.]; Наук. т-во ім. Шевченка, Лікар. комісія, Укр. лікар. т-во у Львові. – Львів, 2010. – с. 191-227. – Зі змісту : [Євстахій Струк]. – C. 206, 224.
20. Павловський, М. П. На схрещених дорогах життя Софії Парфанович [Текст]  / М. П. Павловський, С. Й. Кухта. – Львів : Кварт, 2010. – 33 с. : фот. – Зі змісту: [Євстахій Струк]. – С. 8.
21. Cтрук, Володимир. Родинне дерево Струків / В. Струк. – [Стрий], 2004-2006. – 198 с.
22. Струк Євстахій (Остап) [Електронний ресурс] // Пластовий портал. – Текст. дані. – Режим доступу : http://www.plast.org.ua/history/martyrolog/s/ (дата звернення: 16.09.14). – Назва з екрану.
23. Федорів, Роман. Могила на Україні : [про знищення населення у 1939-1941 рр.] / Р. Федорів // Дзвін. – 1990. – № 7. – С. 69-82. – Зі змісту: [Євстахій Струк]. – С. 76.
24. Яремчук, Тетяна. Їм сурми не грали / Т. Яремчук // За вільну Україну. – 2001. – 20 березня. – С. 4.