Володимир-Сильвестр Кіндрачук народився 9 січня 1882 р. у міщанській родині змішаного етнічного та релігійного походження (мати – полька, римо-католичка; батько – українець, греко-католик) у м. Городенка, в Східній Галичині, провінції Австрійської імперії (сьогодні Івано-Франківська обл.) 16 січня 1882 р. дитину охрестили за греко-католицьким обрядом та дали два імені – Володимир-Сильвестр.
Батько В. Кіндрачука – Іван був греко-католиком, працював у поштовому відділенні м. Городенка. Мати Володимира Кіндрачука – Марія-Констанція Полянська мала польське та німецьке коріння. Вона померла перш, ніж хлопцеві виповнилося 7 років. Він жив зі своєю названою матір’ю Антонією Березовською та сестрою по батькові Францискою Кіндрачук.
Після смерті матері у вихованні племінника брав участь її брат Йозеф Полянський, бухгалтер за фахом, що мешкав у Городенці. Після смерті батька В. Кіндрачук переїхав до Львова та мешкав на вул. Урбанського (тепер – вул. О. Мурашка), а його офіційним опікуном стала названа мати Антонія Березовська. Володимир Кіндрачук навчався у класичній гімназії у Львові, згодом – в університеті на загальному потоці. Від 1905 р. слухав лекції на філософському факультеті та відвідував курси хімії. В 1909 році він отримав ступінь магістра фармації, а 26 листопада 1910 року Gazeta Lwowska в рубриці «Хроніка» повідомила, що два аспіранти, в тому числі Володимир Сильвестр Кіндрачук, отримали в місцевому університеті ступінь доктора філософії.
В цей час Володимир працював в лабораторії д-ра Броніслава Радзішевскі (Bronisław Radziszewski), який протягом 1895-1910 рр. був керівником кафедри органічної та фармацевтичної хімії. Професор Радзішевскі створив у Львові першу сучасну хімічну лабораторію.
Після завершення навчання у Львівському університеті Володимир Кіндрачук продовжив свої дослідження у Відні. Взявши зразки гуцульської гуслянки (популярного серед населення Карпат кисло-молочного продукту), він проводив аналізи в бактеріологічній лабораторії доктора Віллібальда Вінклера (Dr. Willibald Winkler), професора Імператорського Королівського університету сільського господарства, сьогодні – це Університет природних ресурсів та прикладних наук про життя (the University of Natural Resources and Applied Life Sciences).
Д-р Кіндрачук був першим науковцем який провів мікробіологічні аналізи гуслянки й ідентифікував бактерію Lactobacillus в ній, назвавши її Bacillus carpathicus, як окремий вид відмінний від Bacillus bulgaricus.
Результати досліджень опублікував у вересні 1912 р. у Відні перед Першою світовою війною:
На початку ХХ ст. вивчення пробіотиків, так само як дослідження антибіотиків, знаходилось на початковому етапі. У зв’язку з цим дослідження д-ра В. Кіндрачука були унікальними і новими в галузі вивчення терапевтичних властивостей пробіотичних лактобактерій. Результати його праці були цікавими в науковому світі, тому чимало італійських, французьких та німецьких журналів надрукували реферати чи анотації на його статті. Так, наприклад, в 1914 році в журналі “Zeitschrift fur Garungsphysiologie” у № 4 був надрукований наступний реферат:
Коли розпочалася війна, В. Кіндрачук займався фармакологією у Кільському університеті.
Наприкінці Першої світової війни 8 жовтня 1918 р. у Ланцуті доктор Володимир-Сильвестр одружився із Марією-Антоніною Кубаті (Kubaty) (1897–1992). Марія приїхала з Кракова, де вивчала фармакологію, працювати асистентом в аптеці.
15 серпня 1919 р. народилася їхня перша донька Мирослава. Дочка Анна народилася 24 квітня 1921 р., а син Ігор – у квітні 1923 р.
Мирослава та Анна закінчили Приватну жіночу гімназію з українською мовою навчання Українського інституту для дівчат у Перемишлі, а потім навчалися у Відні та Ґраці (Австрія), син Ігор здобував знання в українській греко-католицькій школі у Ярославі (Польща).
Доктор Володимир-Сильвестр Кіндрачук працював в аптеці під час Першої світової війни. Однак став її власником і отримав ліцензію (koncesja) на аптеку “Apteka pod Matką Boską” лише 15 липня 1925 р. Документи свідчать, що аптека була власністю доктора В. Кіндрачука з січня 1927 року до липня 1944 року.
Про аптеку В. Кіндрачука у Ланцуті (Польща) згадано у бізнес-довіднику за 1928 р. (Księga Adresowa Polski (wraz z w. m. Gdańskiem) dla Handlu, Przemysłu, Rzemiosł i Rolnictwa 1928, Annuaire de la Pologne, Warszawa 1928), фармацевтичному календарі за 1930 р. (Kalendarz Farmaceutyczny na rok 1930, część 11, (ed.) F. Herod, Warszawa 1930) за редакцією магістра фармації Францішека Герода, польському медичному щорічнику за 1936 р. (Rocznik Lekarski Rzeczypospolitej Polskiej na rok 1936, (ed.) S. Konopka, Warszawa 1936) та у докторській дисертації М. Стахон, яка зберігається у Краківському музеї фармації (Stachon M. Dzieje powstania і rozwoju aptek na obszarach działań byłego Grmium Aptekarzy Krakowskich w latach 1802–1939, Kraków, 1978). У праці зазначено, що В. Кіндрачук працював фармацевтом в аптеці у Ланцуті в 1918–1939 рр.
Ланцут не тільки знаходився близько до Східного фронту у Першій світовій війні, де відбувалися сутички між Антантою та державами-супротивниками, але й був місцем військового табору для інтернованих українських полонених. З кінця 1918 р. по липень 1921 р. у таборі в Ланцуті перебувало від 2 000 до 10 000 українських вояків (із формувань Західно-Української Народної Республіки та з Армії УНР). Умови життя вояків були вкрай складні, бракувало їжі та одягу. Спалахнула ще й епідемія тифу. До серпня 1920 р. 2 500 козаків померли від тифу, грипу, дизентерії та холери. У період з 1918 по 1921 рр. В. Кіндрачук як фармацевт допомагав ліками і фінансово козакам у таборі в Ланцуті. Згодом Кіндрачук профінансував пам’ятник відомого українського скульптора Сергія Литвиненка, вшановуючи пам’ять тих, хто помер від тифу та грипу у таборі для інтернованих. Ці вояки були поховані у братських могилах.
Зі спогадів доньки доктора Мирослави Кіндрачук:
Пам’ятник скульптора С. Литвиненка зведено на цвинтарі у Ланцуті та урочисто відкрито 20 лютого 1921 р. Це був перший український військовий меморіал у Польщі.
Володимир Кіндрачук опікувався цим пам’ятником. У 1938 р. міська влада вимагала його перемістити. Тоді д-р В. Кіндрачук був відповідальний за реконструкцію і просив скульптора С. Литвиненка “провадити працю пересунення пам’ятника, щоби він був не ушкоджений”. На жаль, після Другої світової війни, у 1974 р., військовий меморіал знищили, на цій території поховано солдатів польської армії.
В. Кіндрачук був меценатом багатьох українських акцій. Зокрема він профінансував будівництво української греко-католицької церкви у селі Тарнавка, яке знаходилось на кілька миль від Ланцуту.
До нього часто навідувалися генерал О. Пількевич з дружиною, художник Крижанівський. Донька Мирослава в спогадах пише «Мій батько опікувався бандуристом Мисевичем (дістав йому кімнату, допомагав харчами)».
У серпні 1944 р. В. Кіндрачук із дружиною та сином залишили м. Ланцут, яке перебувало під фашистською окупацією протягом Другої світової війни, і переїхали в Австрію, де в університеті навчалися доньки Мирослава й Анна. Володимир Кіндрачук працював в аптеці у м. Грац, де його дочка Анна навчалася фармації. Згодом переїхав до м. Віллах, а потім до Зальцбурга, де разом з дружиною жив у таборі для біженців. Доктор В. Кіндрачук з дружиною невдовзі імігрували спочатку до Чикаго (штат Іллінойс), а за деякий час до Гамільтона (провінція Онтаріо, Канада).
Володимир-Сильвестр Кіндрачук помер 30 січня 1969 р. у 87-річному віці від пневмонії. Був похований на цвинтарі Святого гробу Господнього у Бурлінгтоні, провінції Онтаріо (Канада)
Нещодавно Романа Багрій, онучка доктора В. Кіндрачука, закінчила написання біографії хіміка і піонера пробіотики д-ра В. Кіндрачука з Ланцут. Уривок з неї надруковано в журналі Organon Польської академії наук (2013):
У підготовці даного матеріалу використані наступні джерела:
Багрій Р. Український фармацевт і меценат: Володимир Кіндрачук (1882–1969) / Романа Багрій; пер. з англ. мови Надії Литвин // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. – Львів, 2012. – Вип. 5: Ювілейний збірник на пошану Олександра Колянчука. – С. 209-220.
Bahry Romana M. Sources for the Forgotten 1912 Discovery of the Probiotic Bacterium Bacillus Carpathicus in Huslanka and the Forgotten Discoverer: Dr. W. S. Kindraczuk: Pharmacist Of Łańcut // Organon. – 2013. – T. 45, N 1. – S. 185-201. – http://www.ihnpan.waw.pl/wp-content/uploads/2014/10/11_bahry.pdf
Матеріали ресурсу “Cyfrowa kolekcja Południowo-wschodniego instytutu naukowego. Archiwistyka społeczna” – Режим доступу: http://www.pwin.pl/teczki/t096/thumb.html ; http://www.pwin.pl/teczki/t097/thumb.html ; http://www.pwin.pl/teczki/t117/thumb.html[:]
